Мензак Олена, лікар-психолог Чернівецької обласної психіатричної лікарні

опубліковано 4 черв. 2012 р., 13:18 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 4 черв. 2012 р., 13:25 ]

    Подорож в майбутнє.

    За час навчання в Буковинському державному університеті,  будучи лікарем-інтерном, я отримала прекрасну можливість попрактикуватися  не тільки в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, а й в Швейцарській психіатричній клініці кантону (області) Тургау. Цьому завдячую тим людям, які налагодили прекрасну співпрацю зі швейцарськими колегами, та своїй шкільній вчительці німецької мови (бо без знання мови нічого туди їхати, хіба тільки на екскурсію).

    Звичайно, спочатку було знайомство з клінікою, працівниками, з керівництвом лікарні та тих відділень за якими ми були закріплені, зі своїми робочими місцями і обов’язками (точніше можливостями). Це викликало море емоцій, захоплення від побаченого, від умов праці, здивування від простоти відносин з керівництвом, радість від доброзичливого ставлення колег. Тривогу викликало лише те, чи порозуміємося ми з пацієнтами, бо більшість з них розмовляють швейцарським діалектом німецької мови, який дуже складний для розуміння. Але з часом мовні кордони стиралися, працювати було дуже приємно і цікаво.

    Крім емоцій та вражень від роботи в психіатричній клініці Тургау, я отримала неоціненний досвід, який поступово (наскільки дозволяють умови роботи в Україні) втілюю в свою роботу. Найперше, що мене захопило це те, що до кожного пацієнта застосовується комплексний підхід, з ним працює кілька спеціалістів: психіатр, психолог чи психотерапевт, спорттерапевт, арттерапевт, ерготерапевт, спеціаліст з рухової терапії і соціальний працівник. А також пацієнти мають можливість відвідувати тренінги та соціальну реабілітацію. Ці заходи проводить середній медичний персонал: вони вчать готувати їсти, майструвати, грати в більярд, працювати в саду. При лікарні також є художнє ательє, пацієнти мають можливість приходити туди коли забажають і просто відпочивати або щось творити своїми руками за допомогою арттерапевта. І кожного ранку всі ці спеціалісти зустрічаються за чашкою кави і обговорюють подальшу тактику роботи.

    Вже на той момент я знала, що буду працювати в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні на посаді лікаря-психолога і в мої обов’язки буде входити, в першу чергу, психологічна допомога пацієнтам, тому я зосередила свою увагу саме на даній роботі – я була асистентом лікаря, відвідувала групову терапію, приймала участь в її проведенні, а вже коли вільніше спілкувалася то проводила індивідуальну психокорекцію. Також я мала можливість працювати в художньому ательє.

    Нажаль зараз, працюючи в Україні, я можу застосовувати далеко не все з отриманих знань. Проте найціннішим є те, що перебування в клініці Тургау розширило мій кругозір, дозволило чіткіше побачити та зрозуміти яким має бути лікування психічно хворих. До цього я прагну в своїй роботі.

    Співпраця продовжується, колеги з швейцарської клініки, відвідавши  нашу лікарню, сказали, що в них було так само 30 років тому. Цікаво чи будемо ми такими ж темпами розвиватися? Це не відомо, але точно, що наші шанси зростають від того, що зростає співпраця між Україною і Швейцарією.

 

Comments