Бошко Наталія, лікар-психолог Чернівецького обласного центру медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи

опубліковано 4 черв. 2012 р., 13:19 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 4 черв. 2012 р., 13:25 ]

    Мені, як молодому лікарю - початківцю, важко уявити собі місце, де б моя кар'єра почалася б так цікаво і з такою користю для мене, як це сталося в психіатричній клініці Мюнстерлінген.

    По-перше, надихає і зряджає енергією краса ландшафтів кантону Тургау, чарівність берегів Боденського озера і, безумовно, сама Клініка, з її давньою історією та традиціями. По-друге, це звичайно те, як до мене доброзичливо і з терпінням ставився персонал - лікарі і медсестри ( там ця спеціальність називається спеціаліст по догляду). Таке ставлення сприяло швидкому подоланню мовного та культурного бар'єрів.

    Величезну користь для себе я бачу в тому, що я мала можливість спостерігати і взяти участь у всіх етапах лікування пацієнта. Мається на увазі від поступлення і до виписки, при цьому маючи доступ до інформації про попередні госпіталізації, результатів лабораторних досліджень та спостереження динаміки стану під впливом медикаментів.

    Також дуже важливим я знаходжу нерозривність практики та теоретичної підготовки  в Клініці. Цікаві доповіді про дослідження в різних сферах психіатрії розширили мій кругозір і запам'яталися надовго. Для мене було однаково цікаво спостерігати за роботою лікарів і команди медсестер, так як така структура психіатричної допомоги абсолютно відрізняється від тієї, яка існує в Україні.

    На мій подив в Клініці я мала можливість працювати і спілкуватися з людьми різних національностей. Крім того, я спостерігала особливості протікання психічних хвороб у пацієнтів з різних країн і культур. Це стало для мене і хорошим життєвим досвідом.

    Після практики в Швейцарії у мене сформувалося тверде переконання, що психічні захворювання не повинні сприйматися лікарями і пацієнтами через призму приреченості і невиліковності. Навпаки, грамотне призначення медикаментів, підтримка психотерапії та соціальних служб створюють всі умови якщо не для повного одужання, то для успішної адаптації в суспільстві.

    Що ще було новим для мене, так це демократичний стиль спілкування та рівні (партнерські) відносини між персоналом клініки та пацієнтами. Скорочують дистанцію також і відсутність білих халатів і «домашня» обстановка в відділеннях.

    Зараз я дуже рада тому, що співпраця між психіатричною Клінікою Мюнстерлінген і Буковинським державним медичним університетом матиме продовження і інші наші колеги зможуть пройти таку практику. Тоді в Чернівцях утворюється маленька «команда» з тих, хто отримав цей незабутній досвід. Тоді разом ми швидше втілимо його в життя.

    Величезне спасибі Клініці за цю співпрацю. Окрему подяку хочеться висловити доктору Дамману, доктору Гузеку і Олені Кірюхіній які безпосередньо організували проходження практики.

Comments