Колонка відгуків


Thomas Meng Kunsttherapeut, Mnsterlingen/CH

опубліковано 19 жовт. 2012 р., 05:33 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎

    Repuschenzi 2011

     In grosser Dankbarkeit denke ich an Repuschenzi zurck, wo ich im Sommer 2011 Gast und Dozent sein durfte. Beeindruckt hatten mich vor allem die Herzlichkeit und die Lebendigkeit der ganzen Gruppe. Die Verbindung von Selbsterfahrung, das Kennenlernen von therapeutischen Methoden und der Informationsaustausch war fr mich eine grosse Bereicherung. In meinem Workshop erlebte ich interessierte Studenten und Therapeuten, die ihr Wissen einbrachten und den Kurs lebendig mitgestalteten. Ein Hhepunkt war fr mich die Zusammenarbeit mit Olena Popeliuk mit der spontan zusammengestellten Gruppe in der das Psychodrama mit der Methode des Progressiven Therapeutischen Spiegelbilds verbunden wurde. Nochmals herzlichen Dank fr die Einladung und die wunderbare, lernreiche Zeit in Repuschenzi.


Денека Юрія, лікар-психолог

опубліковано 6 черв. 2012 р., 01:06 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎

    Досвід, який отримує людина, не проходить безслідно. Так і цей досвід, який я отримила в Клініці, є для мене надзвичайно вартісним і незабутнім. Спостерігається помітна відмінність між нашою системою психіатричної допомоги і тою, що є у вас. Маю на увазі не пацієнтів, захворювання, звісно, однакові. Процес надання психіатричної допомоги є разюче інакшим: інакшими єстосунки між лікарем і пацієнтом. Лікар піклується не тільки про власну фахову підготовленість а і про потреби бажання і комфорт пацієнта. Будучи унтерасистенткою я мала можливість спостерігати безпосередньо процес лікування: при поступленні, при обстеженні, при обговоренні стану пацієнта. 
    Під час практики я була в трьох відділеннях: гостре психіатричне, відділення ранніх психозів і геронтопсихіатричне.Особливо цікавою для мене була практика в FP, це те, чого не роблять у нас. Також поряд з відомими для нас терапією зайнятості та руховою терапією, я спостерігала за проведенням груп соціальної компетенції, інтерперсональної терапії, більярдотерапії. Також було цікаво спостерігати за психотерапевтичними групапи в геронтопсихіатрії та практики щоденної активності. Дуже важливими для мене були обговорення лікування пацієнтів з завідуючим гострого відділення доктором Гузеком. 
Компетентність медсестер є вищою ніж у нас. 

Людмила Пасечник, чернівецька обласна психіатрична лікарня, старша медична сестра

опубліковано 6 черв. 2012 р., 01:05 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎

    Швейцарія – це мальовнича гірська країна.Це пояснюється ,зовсім простими на перший погляд речами,тобто-елегантні міста, засніжені гори,найчистіші озера та мальовничі схили гір. Кожне містечко наповнене неповторним колоритом і володіє казковою красою та заслуговує окремої уваги. Швейцарія –це дуже розвинута країна , з найвищим рівнем життя у світі та сучасною інфраструктурою . 
    Нещодавно я мала змогу відвідати цю чудову країну. І я би хотіла би поділитися з вами своїми враженнями. Я, Пасечник Людмила, працюю в Чернівецькій психоневрологічній лікарні старшою медсестрою у чоловічому відділенні вже більше 10 років. І після відвідування швейцарської клініки мій досвід значно збагатився . В нашій лікарні робота персоналу та відношення до хворих поставлено добре,але не зважаючи на це,нам є чому повчитись у наших закордонних колег.
    У них клініка поділена на маленькі спеціалізовані відділення , де лікуються від 10 до 14 пацієнтів. Лікарі,медсестри та соціальні працівники працюють однією командою. Вони ведуть хворого з моменту поступлення і до виписки. А також цікавляться його життям після . Перед тим,як виписати хворого команда улаштовує його побут ,знаходить йому роботу и всіляко підтримують його.
    80 % лікування заключається в спілкуванні з хворими. Медперсонал навіть не носить білі халати,щоб завоювати довіру ,бути з ними на рівних та скоріше допомогти їм.
До кожного пацієнта команда знаходить особливий підхід.
Варто побачити на власні очі,як звичайні люди перетворили своє буденне життя в казку один для одного.

Гараздюк Оксана, лікар-психолог Чернівецької обласної клінічної лікарні

опубліковано 4 черв. 2012 р., 13:21 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎

    Мабуть, заздритиму собі все життя, що саме мені поталанило прожити у чудовій країні, пропрацювати у прекрасній клініці серед людей, відданих своїй справі. Так, не буду боятися таких гарних слів, бо той величезний життєвий досвід, який я отримала в Швейцарії буде путівником, що нагадуватиме, чого насправді потрібно прагнути. Якщо говорити про професійний досвід, то я дізналася, яким є справжній професіонал. Це людина, яка ніколи не залишиться наодинці з труднощами, разом з ним в команді працює кваліфікований персонал, який виносить рішення тільки після колегіального обговорення. Одразу ж відчувається атмосфера дружелюбності, виваженості, впевненості в діях та толерантності у відношенні до оточуючих, а особливо до хворих. Чітко опрацьована система співпраці та послідовності роботи персоналу між відділеннями, що дає швидке розуміння та задоволення від виконаного.

    Вистачало часу і на дозвілля. Мальовничі краєвиди на вершинах гір, теплі осінні вечори на березі величезного озера, проведені з колегами, смачнющі солодощі та пахучий сир завжди нагадуватимуть про незабутній час, проведений в маленькій, багатонаціональній країні шоколаду та глибокого культурного розвитку.

    Через три роки я зрозуміла, щоце був перший мій досвід дорослішання. Можу з впевненістю сказати: він був позитивним. Адже серед хороших фахівців я знайшла гарних друзів, з якими продовжую спілкування до сих пір. Я вдячна за це Богові та тим людям, які доклали до цього максимум зусиль, зокрема Поліщуку Олександрові Юрійовичу та Пендерецькій Оксані Михайлівні.

Пендерецька Оксана, викладач кафедри психології та соціології БДМУ

опубліковано 4 черв. 2012 р., 13:20 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 4 черв. 2012 р., 13:21 ]

    Подорожі до Швейцарії завжди залишають по собі не лише фантастичні враження від гірських пейзажів, доглянутих маленьких містечок, привітних людей, а й відчуття професійного порозуміння та добре виконаної спільно роботи. Якщо співпраця з психіатричною клінікою Мюнстерлінгена розпочиналась радше як допомога більш досвідченого менш досвідченому, то дуже скоро знайшлися теми й інтереси, що перетворили її на взаємовигідне співробітництво рівноправних партнерів. Зокрема, співробітники клініки зацікавились методиками, які використовуються в Чернівцях і були дотепер невідомі їм. Зокрема йдеться про так звану маріонеткову психотерапію - методику, що лежить на стику арт-терапії та тілесно-орієнтованої терапії. Авторами цієї методики є фахівці Московського інституту психотерапії та клінічної психології Г.Тимошенко та Т.Колошина, у яких пощастило вчитись чернівецьким психологам. У психіатричній клініці Мюнстерлінгена працює потужне арт-ательє під керівництвом Томаса Менга, який використовує безліч різноманітних методик і сам є автором кількох вельми цікавих і результативних. Тому цікавість до нової методика була закономірною, з чого й народилась ідея про можливість обміну знаннями й досвідом. Для початку у 2009 році ми підготували презентацію і представили методику співробіникам клініки. Жваве обговорення і велика кількість запитань показали цікавість до нової форми роботи і готовність експериментувати з її впровадженням. Відбулись також дві демонстраційні групи - для терапевтів та пацієнтів. Наступним кроком було впровадження у 2010 р. маріонеткової терапії в роботу ательє інтерном-стажистом Володимиром Пугачовим під керівництвом Томаса Менга. З тих  пір ця методика успішно використовується у клініці. Під час поїздки 2012 року ми провели майстер-клас для арт-терапевтів з різних клінік Швейцарії та Німеччини.

Бошко Наталія, лікар-психолог Чернівецького обласного центру медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи

опубліковано 4 черв. 2012 р., 13:19 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 4 черв. 2012 р., 13:25 ]

    Мені, як молодому лікарю - початківцю, важко уявити собі місце, де б моя кар'єра почалася б так цікаво і з такою користю для мене, як це сталося в психіатричній клініці Мюнстерлінген.

    По-перше, надихає і зряджає енергією краса ландшафтів кантону Тургау, чарівність берегів Боденського озера і, безумовно, сама Клініка, з її давньою історією та традиціями. По-друге, це звичайно те, як до мене доброзичливо і з терпінням ставився персонал - лікарі і медсестри ( там ця спеціальність називається спеціаліст по догляду). Таке ставлення сприяло швидкому подоланню мовного та культурного бар'єрів.

    Величезну користь для себе я бачу в тому, що я мала можливість спостерігати і взяти участь у всіх етапах лікування пацієнта. Мається на увазі від поступлення і до виписки, при цьому маючи доступ до інформації про попередні госпіталізації, результатів лабораторних досліджень та спостереження динаміки стану під впливом медикаментів.

    Також дуже важливим я знаходжу нерозривність практики та теоретичної підготовки  в Клініці. Цікаві доповіді про дослідження в різних сферах психіатрії розширили мій кругозір і запам'яталися надовго. Для мене було однаково цікаво спостерігати за роботою лікарів і команди медсестер, так як така структура психіатричної допомоги абсолютно відрізняється від тієї, яка існує в Україні.

    На мій подив в Клініці я мала можливість працювати і спілкуватися з людьми різних національностей. Крім того, я спостерігала особливості протікання психічних хвороб у пацієнтів з різних країн і культур. Це стало для мене і хорошим життєвим досвідом.

    Після практики в Швейцарії у мене сформувалося тверде переконання, що психічні захворювання не повинні сприйматися лікарями і пацієнтами через призму приреченості і невиліковності. Навпаки, грамотне призначення медикаментів, підтримка психотерапії та соціальних служб створюють всі умови якщо не для повного одужання, то для успішної адаптації в суспільстві.

    Що ще було новим для мене, так це демократичний стиль спілкування та рівні (партнерські) відносини між персоналом клініки та пацієнтами. Скорочують дистанцію також і відсутність білих халатів і «домашня» обстановка в відділеннях.

    Зараз я дуже рада тому, що співпраця між психіатричною Клінікою Мюнстерлінген і Буковинським державним медичним університетом матиме продовження і інші наші колеги зможуть пройти таку практику. Тоді в Чернівцях утворюється маленька «команда» з тих, хто отримав цей незабутній досвід. Тоді разом ми швидше втілимо його в життя.

    Величезне спасибі Клініці за цю співпрацю. Окрему подяку хочеться висловити доктору Дамману, доктору Гузеку і Олені Кірюхіній які безпосередньо організували проходження практики.

Мензак Олена, лікар-психолог Чернівецької обласної психіатричної лікарні

опубліковано 4 черв. 2012 р., 13:18 Ярослав Пукас ‎(МПЦ, БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 4 черв. 2012 р., 13:25 ]

    Подорож в майбутнє.

    За час навчання в Буковинському державному університеті,  будучи лікарем-інтерном, я отримала прекрасну можливість попрактикуватися  не тільки в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, а й в Швейцарській психіатричній клініці кантону (області) Тургау. Цьому завдячую тим людям, які налагодили прекрасну співпрацю зі швейцарськими колегами, та своїй шкільній вчительці німецької мови (бо без знання мови нічого туди їхати, хіба тільки на екскурсію).

    Звичайно, спочатку було знайомство з клінікою, працівниками, з керівництвом лікарні та тих відділень за якими ми були закріплені, зі своїми робочими місцями і обов’язками (точніше можливостями). Це викликало море емоцій, захоплення від побаченого, від умов праці, здивування від простоти відносин з керівництвом, радість від доброзичливого ставлення колег. Тривогу викликало лише те, чи порозуміємося ми з пацієнтами, бо більшість з них розмовляють швейцарським діалектом німецької мови, який дуже складний для розуміння. Але з часом мовні кордони стиралися, працювати було дуже приємно і цікаво.

    Крім емоцій та вражень від роботи в психіатричній клініці Тургау, я отримала неоціненний досвід, який поступово (наскільки дозволяють умови роботи в Україні) втілюю в свою роботу. Найперше, що мене захопило це те, що до кожного пацієнта застосовується комплексний підхід, з ним працює кілька спеціалістів: психіатр, психолог чи психотерапевт, спорттерапевт, арттерапевт, ерготерапевт, спеціаліст з рухової терапії і соціальний працівник. А також пацієнти мають можливість відвідувати тренінги та соціальну реабілітацію. Ці заходи проводить середній медичний персонал: вони вчать готувати їсти, майструвати, грати в більярд, працювати в саду. При лікарні також є художнє ательє, пацієнти мають можливість приходити туди коли забажають і просто відпочивати або щось творити своїми руками за допомогою арттерапевта. І кожного ранку всі ці спеціалісти зустрічаються за чашкою кави і обговорюють подальшу тактику роботи.

    Вже на той момент я знала, що буду працювати в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні на посаді лікаря-психолога і в мої обов’язки буде входити, в першу чергу, психологічна допомога пацієнтам, тому я зосередила свою увагу саме на даній роботі – я була асистентом лікаря, відвідувала групову терапію, приймала участь в її проведенні, а вже коли вільніше спілкувалася то проводила індивідуальну психокорекцію. Також я мала можливість працювати в художньому ательє.

    Нажаль зараз, працюючи в Україні, я можу застосовувати далеко не все з отриманих знань. Проте найціннішим є те, що перебування в клініці Тургау розширило мій кругозір, дозволило чіткіше побачити та зрозуміти яким має бути лікування психічно хворих. До цього я прагну в своїй роботі.

    Співпраця продовжується, колеги з швейцарської клініки, відвідавши  нашу лікарню, сказали, що в них було так само 30 років тому. Цікаво чи будемо ми такими ж темпами розвиватися? Це не відомо, але точно, що наші шанси зростають від того, що зростає співпраця між Україною і Швейцарією.

 

1-7 of 7